Досвід власника: «як мене обдурили хитрою рядком в договорі»

Навіть незначна, на перший погляд, фраза в договорі купівлі-продажу квартири може стати причиною неприємностей. Тому будь-який договір потрібно уважно читати (краще вголос) і осмислювати кожен пункт. Документ може містити хитру формулювання, через яку можна втратити майно.

Як повинно бути в ідеалі? Продавець і покупець квартири домовляються про ціну і готують документи. В день підписання договору купівлі-продажу гроші за квартиру закладаються в заздалегідь орендовану банківську комірку. Продавець отримує їх після того, як договір пройде держреєстрацію, і квартира перейде у власність покупця. Для цього він повинен пред`явити оригінал цього договору, зареєстрованого в Росреестра, а також загальногромадянський паспорт і ключ від комірки.

Однак в історії московської сім`ї Гаврилових все вийшло інакше - через однією короткою рядки в договорі, яка їх не збентежила. А даремно.

Пару років назад Гаврилови вирішили продати квартиру в центрі Москви і переїхати жити за місто. Там уже був побудований добротний будинок з бруса, і для того, щоб завершити обробку і зробити пристойний ландшафтний дизайн на ділянці, потрібні були гроші. Кредит на потрібну суму їм отримати не вдалося, і подружжя вирішило продати «троячку» на Чистих ставках, купити що-небудь поменше і подалі, щоб мати постійний дохід від оренди. А самим жити спокійним заміської життям, як давно мріяли. Покупця довелося шукати досить довго, але, нарешті, він знайшовся і вніс завдаток. Здавалося, що довгоочікуваний ремонт будинку і переїзд - не за горами.

Тобто Гаврилови могли забрати з осередку гроші за свою продану квартиру тільки в присутності покупця - Олексія Ніконова.

«Для чого це потрібно?» - запитав Микола Іванович, до того моменту встиг супроводити чимало угод з купівлі-продажу квартир. «Я повинен себе убезпечити, - була відповідь покупця. - Хіба мало що може бути, я хочу переконатися особисто, що продавець забрав гроші, і отримати від нього розписку в цей же день ».

Цей аргумент Миколи Івановича не переконав. «Ми можемо написати розписку зараз, покласти її в сусідню клітинку, а ви прийдете і заберете її, пред`явивши зареєстрований договір купівлі-продажу. Хоч в той же день, ми вас попередимо », - запропонував він. Але покупець від такого сценарію відмовився і продовжував наполягати на своєму.

Гаврилови, побоюючись, що угода зірветься, порадилися і вирішили погодитися.

Але подружжя вирішило, що їх агент перестраховується. Вони взяли у покупця візитку з контактами його компанії - вона була презентабельна, з золотим тисненням - подзвонили по телефону, вказаному на ній і переконалися, що там відповідає секретар групи компаній. Попросили з`єднати з комерційним директором, і секретар перевела дзвінок на мобільний, який тут же задзвонив у Олексія Ніконова - покупця квартири.

«Не пропаде», - впевнено уклали Гаврилови, і глава сімейства підписав договір. А далі події розвивалися саме так, як передбачав Микола Іванович. Договір купівлі-продажу був зареєстрований, і Гаврилови спробували зв`язатися з покупцем, але його мобільний не відповідав. В офісі групи компаній сказали, що ця людина тиждень тому звільнився, і інших його контактів, крім мобільного, у них тепер немає. За адресою реєстрації, вказаному в паспорті Никонова, ніхто не відкривав двері, і вікна його квартири залишалися темними кілька вечорів поспіль, коли туди приїжджали то Гаврилови, то Микола Іванович.

Петро зробив було спробу забрати гроші, мотивуючи це тим, що не може знайти покупця - але в банку його і слухати не стали. «Договір є договір, там це прописано, - сказав йому менеджер, - а вже де ваш покупець, ми не знаємо і відповідати за це не можемо».

«Єдине, що я можу вам порадити - це звернутися в суд, - заявив Микола Іванович. - Ви виконали всі умови договору, і суддя буде на вашому боці. Гроші повернути навряд чи вдасться, але державну реєстрацію договору опротестувати можуть запросто, так що ви знову отримаєте квартиру у власність ».