Сценарій свята. Пригода буратіно

Відео: Буратіно та Мальвіна на шкільному святі

Дуже хороший сценарій дитячого свята

Діючі лиця:

ведучий
Карабас Барабас
Дуремар
Мальвіна
Артемон
П`єро
кіт Базиліо
лисиця Аліса
Буратіно
Мудра Сова

А так же: школярі, батьки, педагоги.

1.
Ведучий: (говорить коротке привітання) Дорогі друзі! Вітаю Вас з початком нового навчального року! Мені хотілося б привітати всіх, хто прийшов на наше свято: батьків, педагогів, навчених досвідом школярів старших класів і наше молоде поповнення: 1-й класс !!! У них сьогодні особливий день. Перший раз в перший клас! А це - символ освіти - Мудра Сова!

Входять: Мальвіна, П`єро, Артемон (можливо і інші ляльки). Артемон везе Мальвіну на тачці.

Ляльки: Стривайте! Стривайте! А нас забули!
Ведучий: Що ви! Без вас не починаємо. Хочу представити нашому шановному зібранню Мальвіну, П`єро, Артемона!
Ляльки (кланяються): Здрастуйте!
Сова: Але чому я не бачу серед вас Буратіно? Куди подівся наш знаменитий першокласник? У нього сьогодні такий день, а він спізнюється. І ви запізнилися ...
П`єро: На жаль! Він не спізнюється ...
Мальвіна: О, жах! Він зник!
Артемон: Вау, пропав!
Ведучий: Як пропав? Він потрапив в біду? Що ж ви голосите, можете хоч що-небудь пояснити?
П`єро: О, горе! Ми втекли від Карабаса-Барабаса!
Мальвіна: Ми дуже хотіли вчитися в школі ...
Артемон: Ав! Дуже хотіли!
П`єро: І в цій метушні Буратіно пропав!
Мальвіна: О, жах!
Артемон (затикаючи вуха): Кошмар!
Сова: Боже мій! Дитина зникла! Все на пошуки дитини! (Тікає).
П`єро: Але найстрашніше, що Карабас тепер женеться за нами по п`ятах!
Раптом лунає громовий голос.

2.
Голос: Іменем тарабарської короля! Де мої ляльки? А подати їх сюди!
Ляльки: О, жах, жах! Це жахливий Карабас-Барабас! Врятуйте нас, сховайте!
Ведучий: Ідіть сюди, хлопці, не бійтеся.

Входять: Карабас-Барабас і Дуремар.
Карабас - миршавий чоловік маленького зросту і каже він противним писклявим голосом. В одній руці - батіг, в інший, для залякування - мегафон.
Дуремар вносить стілець.
Карабас: Ага! Ось ви де! Негідники! Мерзотники! Я покажу вам, як красти у мене ляльок!
Ведучий: Дозвольте, це - неподобство! Вривається до нас на свято, висловлюєтеся такими словами у присутності дітей, які не привіталися, не ввійшли ...
Карабас: А ти хто такий?
Ведучий: Попрошу звертатися до мене на ви. Карабас: Навіщо ж на ви? Я адже до тебе звертаюся.
Ведучий: Але так прийнято у культурних людей ...
Карабас: Що це ти мене повчаєш? Учитель, что-ли, знайшовся?
Ведучий: Так, я - педагог. А ось ви до сих пір не представлена.
Карабас (бурчить): Педагог! (Дає ляпаса Дуремар) Заснув, что-ли? Уяви мене. (Стає на стілець в позу Наполеона).
Дуремар: Його Високоповажність придворний доктор лялькових наук Карабас-Барабас! Поплескаємо! (Плескає в долоні).
Карабас: Дуремар! (Дуремар осікається). Педагог, чув: доктор! Це тобі не в ляльки грати. У мене ціла академія під керівництвом! А у вас що тут, цирк что-ли? Ну-ка поверніть мені ляльок і розходьтеся по домівках! А не те я вас! У двох !!!
Ведучий: Припиніть бешкетувати! У нас сьогодні свято - початок нового навчального року в школі, а ви заважаєте!
Карабас: У школі? Цікаво, що ж це у вас за школа така?
Ведучий: Середня загальноосвітня школа номер (такий-то).
Карабас: Ага. Не зрозумів. Це що ж, ви дітей без ременя і різок вчіть? Як таке можна допустити? Де директор?
Ведучий: Вам потрібен директор? Будь ласка, я як раз хотів надати їй слово.
Карабас: Жінка - директор?
Ведучий: Так, і науковий керівник!
Карабас: Жінка - директор? Незбагненно! Все, замовкаю! Прошу!

(Виступ директора)




3.
Ведучий: Так що, як бачите, панове, і у нас свої директора, професора і навіть кандидати є.
Карабас: А я - проти! Не може бути жінка директором! Жінка не здатна змусити дитину вчитися! А науку їм треба втовкмачувати, щоб толк вийшов.
Дуремар: Ой, а я знаю такий анекдот: привів раз батько свого сина учіться- пройшов рік, батько приходить і запитує вчителя: «Ну що, вийде з мого сина толк?» А той відповідає: «Та ні, знаєте, толк вже весь вийшов, одна негідник залишилася. »га-га-га! (Сміється).
Карабас: Дуремар! Я хіба про це говорив? Я говорив про виховання. Подивіться на цих дітей. Які ж це діти? Це ж збіговисько ледарів, шалапутів і лоботрясів! Знаю я, що у вас на думці: улюблена справа - скло розбити, побитися, синяк під оком поставити. Подивіться, що з них зростає. Ось ти, мабуть сюди: стояти, смирно, мовчати, кругом, стати в стрій! Бачили? Ні, без ременя і батоги тут не обійтися. Питання: хто повинен бути директором? Відповідь: я, я ця людина! Мене так батько вчив і дід теж лупив як сидорову козу, тому з мене чоловік і вийшов!
Ведучий: Ото ж бо й видно, що вийшов! Тому-то ляльки від вас і втекли.
Карабас: Нічого, вони ще повернуться! Ось тоді-то я їм всиплю по перше число!
Ведучий: Не турбуйтеся, не повернуться. Так ми їх вам і не віддамо, вірно, хлопці? Втім, вони і самі до вас не підуть, тому що ви - злісний і огидний чоловік!
Карабас: Да какой же я злісний? Що ви! Я - добрий ... Дуремар! (Дає ляпас Дуремар).
Дуремар: Ваше Превосходительство, ви - доброї душі людина!
Карабас: Чули? А крім того, я ще сирота (голосить) і ніхто мене не шкодує, і кожен норовить образити! О, я нещасний! Нещодавно один негідник на ім`я Буратіно бороду мені відрізав. Ви подивіться, у що перетворилася моя борода!
Сова (з`являється): Буратіно не пробегал? (Зникає)
Ведучий: А, до речі, де Буратіно?
Карабас (Дуремар): А, до речі, де Буратіно?
Дуремар (хихикає): Я його на болото завів, до Тортилли!
Карабас: Ти що! У неї ж ключик від заповітної дверцята! А ну, миттю за ним, і щоб ключ був зараз же у мене! (Оточуючим, голосно) Заблукав Буратіно, в болоті загруз. Я йому дав п`ять золотих, а він почав по корчмах шлятися. Збився з дороги. Але я відправив за ним Дуремара, зараз він приведе його сюди, цього розбійника і бандита! Отже, про що це я? Ах да! Сиротинушка я самотня і крім ляльок у мене нікого не залишилося! Ідіть до мене, дорогі, я ж люблю вас, як рідних дітей, уті-путі-каламуті!
Ведучий: Не ходіть, хлопці, він вас обманює! Діти рідними бувають тільки у батьків, і ті люблять їх, вірять і покладають на них великі надії. Втім, може бути, про це докладніше розповість член батьківського комітету.
Карабас: Знову жінка ?! Пардон, мадам, прошу!

(Виступає член родтельского комітету)


4.
Входять: Базиліо та Аліса. Обидва регочуть.
Звучить музика.

Аліса: Ох, і дурненький цей Буратіно!
Базиліо: Ох, і дурненький же цей Буратіно!
Аліса: Плакали його грошики!
Базиліо: Горючими сльозами!
Аліса (озираючись): Ой, Базиліо, подивися скільки діточок!
Базиліо: І які все дурненькі і наївні!
Аліса: А навіщо ж ви тут зібралися?
Ведучий (всім): Я відчуваю, що гостям сьогодні відбою не буде! (Гостям) Це - учні, вони прийшли вчитися в школу.
Аліса: Базиліо, подивися як мило: ці дурники прийшли вчитися!
Базиліо: Ой, дурники! Так кому потрібна ця навчання!
Аліса: Я ось теж вчилася в школі! Подивіться до чого мене ця школа довела! Я скульгавів!
Базиліо: А я осліп від непомірного читання! Подайте бідному сліпому коту Базиліо на прожиток! (Алісі) Подай інваліду!
Аліса: Ні, не подам. Так у мене і грошей-то немає.
Базііліо: Як це немає? А п`ять золотих?
Аліса: Які п`ять золотих?
Базиліо: Як, які? Ми ж їх чесним злодійським працею заробили, кров`ю і потом, ось цими ось мозолястими руками!
Аліса: Прибери лапи, немає у мене ніяких золотих.
Базиліо: Аліса, що не мороч мені голову! Ти думаєш, якщо я сліпий, то не бачу, що ці гроші у тебе в руці?
Аліса: Де? (Показує руку).
Базиліо (кричить): В іншій !!!
Аліса: Ох, і правда, як це я не помітила?
Базиліо: Чудово, чудово: вона не помітила! Ну-ка, давай ділитися!
Аліса: Ось причепився! Ну добре! Добре! Але ж п`ять на два не ділиться?
Базиліо (похмуро): Чи не ділиться.
Аліса: А на п`ять ділиться. Вірно?
Базиліо: Вірно.
Аліса: П`ять поділити на п`ять, виходить один. Будь ласка, отримай один золотий.
Базиліо: Обдурила, так? Обманула? А ось я тебе! (Замахується палицею).
Аліса: Ой, рятуйте, люди, вбивають! Он у хлопців запитай!
Базиліо: А ось і запитаю, і запитаю! Хлопці, п`ять на два ділиться?
Мальвіна: Ех ви, невігласи. Це ж будь-яка собака знає, тим більше, пес. Артемон!
Артемон: Ав!
Мальвіна: Артемон, скільки буде п`ять розділити на два?
Артемон: Ав! Гав! ... А!
Базиліо: Щось я не зрозумів. Скільки?
Артемон: Вау! А ти порахуй! Гав!
Базиліо: Раз!
Артемон: Ав!
Базиліо: Два!


Артемон: А!
Базиліо: А?
Артемон: Ага.
Базиліо (підозріло): А «ве»?
Артемон: Не-а: «А»!
Базиліо: Це що-ж виходить? Два з половиною, что-ли?
Артемон: Молодець!
Базиліо: Ох, ну слава Богу, а то я вже подумав, що не тільки осліп, але і оглух! Боже мій, до чого розумний собака. І де ж такого поділу вчать?
Мальвіна: Як де, в школі!
Базиліо: Послухайте, а старого сліпого кота там поділу вивчити зможуть?
Мальвіна: І не тільки поділу! А та багатьох інших наук! А розповість вам про це (ПІБ).
(Виступає педагог)

5.
Базиліо (плескає шапкою об землю): Ех, була-ні була! Беріть мене в школу! Якщо ви навчите мене ділити і віднімати, я, так і бути, навчу вас в карти різати

Він може відкрити хлопцям одну маленьку, але дуже важливу таємницю ...
Далеко, далеко за морем
Варто золота стіна,
У стіні тієї заповітна дверцята,
За дверцятами велика країна.

Ключем золотим відкривають
Заповітну дверцята в стіні,
Але де цей ключик - не знаю,
Ніхто не розповідав мені.

Карабас: Так знаю я цю таємницю. В одній комірчині є полотно, на полотні намальований вогнище. От і все.
Ведучий: А в який саме комірчині, ви знаєте?
Карабас: Я ризикую, але скажу. У тата Карло.
Ведучий: Можливо, я і не тато Карло, але можу сказати, що полотно - тут!

Зриває драпірування з дверей, під нею виявляється полотно з вогнищем. Все ахають. Карабас схоплюється, потім сідає на місце.

Карабас: Ну і що! Зате ви не знаєте решти!
Ведучий: Знаємо! Там, за полотном - двері, а куди веде ця двері?
Карабас: Вона веде в світ знань, а знання - це сила, і той, хто володіє цією силою, може зробити все ... (Вибухає) Не смійте торкатися до моєї мрії! Ці двері - моя, вона належить мені по праву, бо я володію таємницею. Ви не можете відібрати моє майно. Воно моє!
Ведучий: Ну, коли ви вважаєте знання своїм майном, йдіть і візьміть його!
Карабас: Я не можу! В мене немає ключа.
Ведучий: Якого ключа?
Карабас: Золотого! Я володію таємницею, але у мене немає ключа! Він у цій старій сквалига Тортилли!

Вбігає Дуремар.
Карабас: Приніс?
Дуремар: Я ... ап ... еп ... це ... немає!
Карабас: Чому ??
Дуремар: Вона віддала його Буратіно!
Карабас: Вкрали! Сироту обікрали! Іменем тарабарської короля, де мій ключ ?!

Вбігає Буратіно.

Буратіно: Ось він! Ось золотий ключик! Бачив!

Звучить музика.
Влітає Сова, вириває мегафон з рук Карабаса.

Сова: Аврал! Караул! Рятуйте! Все на болото! Терміново шукайте, поки дитину не засмоктала трясовина! Караул! Аврал! Рятуйте !!!
Буратіно: Тітонька Сова, а кого рятувати-то?
Сова: Як кого? Буратіно!
Буратіно: Взагалі-то я вже тут.
Сова: Тут? О, Господи, дитина цілий! Все тому! А ключик-то, ключик щось не втратив?
Буратіно: Та він і не потрібен! Я зрозумів! Щоб відкрити двері і зробити крок в світ Знань, не потрібно ніякого ключа! Ця двері відкриті завжди!
Все: А що ж, що ж тоді потрібно?
Буратіно: Братики, та це ж таємниця, відома всім! Потрібно тільки бажання, бажання У-чить-СЯ!
Сова (зворушена): Ну, тоді вперед!
Буратіно: За мною !!!

Прориває полотно і зникає всередині, все слідують за ним.
Марш.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!