"Я чинила глобус": вірш, підкорило мережу

Зараз по інтернету ходить дуже зворушливе вірш «Вночі я чинила глобус ...». Користувачі соцмереж пересилають його один одному, репоста і активно лайкають. В деяких випадках забуваючи вказувати авторство.

Вночі я чинила глобус,

Немов слюсар, як хірург.

Я зловила аеробус

І повернула в Петербург.

Нічого не пишуть в пресі

Про хвилю народних мас:

Про трагедії в Одесі,

про Донецьк та про Донбас.

Порибалити їдуть разом

Лідери двох великих країн.

Вежі-близнюки на місці.

Ми не знаємо про Беслан.

Немає японського цунамі.

Землю більше не трясе.

Ні безпліддя. А з нами

Дочка приймальня живе.

У Баренцевому морі гордо

Курськ пливе до рідної землі.

Цою п`ятдесят три роки.

Він дає концерт в Кремлі.

Кармадонській ущелині

Зняв в кіно Сергій Бодров.

Лікують рак монахи в келіях.

Швидко і без лікарів.

Чи не ведемо дідів на площу.

З сивиною на скронях.

Я чинила глобус вночі.

Я прокинулася вся в сльозах.

Написала вірш 30-річна Світлана Бондар, психолог за освітою, мама двох дітей, жителька села Красногвардійське Ставропольського краю.

- Його я вигадала через пару днів після трагедії в небі над Сінаєм. Написати вірш мене підштовхнула саме та авіакатастрофа. Склала за одну ніч, дуже швидко. Нібито не я говорила, а хтось говорив з моєю допомогою. Висловилася про все, що наболіло. Правда, не сказала про ядерні вибухи, багато про що не сказала ... Вирішила не перевантажувати читача надто довгим віршем. Спеціально хотіла зробити його простим і трохи наївним. Воно розлетілося тисячами репоста в різних групах і на різних сайтах. Його навіть перевели на англійську мову, надходили пропозиції написати пісню. Після того, як вірш розлетівся по Мережі, мені щодня пишуть зворушливі листи: «Спасибі за Цоя», «Привіт з Донбасу» ... Деякі коментарі приходять від дітей, які запитують дозвіл прочитати його напам`ять в школі - він, виявляється, їх самий улюблений. На жаль, я дуже часто зустрічаю цей вірш без вказівки авторства. І тому буду щаслива побачити його в яку читають найбільше газеті країни - «Комсомольской правде».

- Ви давно пишете вірші?

- З дитинства. Правда, завжди соромилася показувати їх широкій публіці. Вже зараз, коли мені виповнилося 30 років, я створила групу своїх віршів ВКонтакте, показала їх усім. Вірші тут же опублікувала місцева газета, мене запросили виступити на заході в місцевому Будинку культури. Багато плакали, почувши «Вночі я чинила глобус ...». Тепер-то я вже не соромлюся своїх віршів.

- А про що ви любите писати?

- Не дуже люблю теми природи, погоди. Пишу про те, що торкнулося в даний момент. Якщо трапилися круті повороти в особистому житті - значить, про любов. Якщо переповнює захват від появи дитини - значить, це вірші, присвячені власним дітям. Втрата близького родича чи друга ... Присвячую вірші малій батьківщині. Навіть пишу на замовлення (але це вже реклама, це можна не вказувати). Ще ніколи не писала про політику, у вірші про глобус я легенько її торкнулася, зовсім трохи ...