Знайомий лик місяця
сумує над старою сливою.
Поплив за горизонт
Червоний захід сонця.
І в оксамиті небес
алмазні світила
розсипалися в кольє
на тисячі карат.
Зігнулися під росою
У лугах запашних трави.
Блаженним річним сном
забувся темний ліс.
Чи не спить одна річка
І чутно до ранку в ній,
Серед схилених верб
Русалок юних плескіт.
Поделись в соц. сетях: