Милостиня - притча від івана сергійовича тургенєва

Відео: Дарина Кравцова. Тургенєв, Милостиня. для конкурсу "жива класика"

Відео: 2000409 Аудіокнига. Тургенєв Іван Сергійович. "Му му"

Поблизу великого міста, по широкій проїжджій дорозі йшов старий, хворий чоловік. Він хитався на ходу- його схудлі ноги, плутаючись, волочить і спотикаючись, ступали тяжко і слабо, немов чужіе- одяг на ньому висіла лохмотьямі- непокрита голова падала на груди ... Він знемагав.

Він присів на придорожній камінь, нахилився вперед, сперся, закрив обличчя обома руками, і крізь викривлені пальці закапали сльози на суху, сиву пил.

Він згадував ...

Згадував він, як і він був колись здоровий і багатий, і як він здоров`я витратив, а багатство роздав іншим, друзям і недругам ... І ось тепер у нього немає шматка хліба, і все його покинули, друзі ще раніше ворогів ... Невже ж йому принизити до того, щоб просити милостиню? І гірко йому було на серці і соромно.

А сльози все капали та капали, строкаті сиву пил.

Раптом він почув, що хтось кличе його по імені та він підняв втомлену голову - і побачив перед собою незнайомця. Обличчя спокійне і важливе, але не строгое- очі не променисті, а светлие- погляд пронизливий, але не злий.

- Ти все своє багатство роздав, - почувся рівний голос. - Але ж ти не шкодуєш про те, що добро робив?

- Не шкодую, - відповів, зітхнувши старий, - тільки ось вмираю я тепер.

- І не було б на світі жебраків, які до тебе простягали руку, - продовжував незнайомець, - немає над ким було б тобі показати свою чесноту, не міг би ти вправлятися в ній?

Старий нічого не відповів і задумався.

- Так і ти тепер не пишайся, бідняк, - заговорив знову незнайомець, - іди, простягай руку, достав і ти іншим добрим людям можливість показати на ділі, що вони добрі.

Старий стрепенувся, скинув очима, але незнайомець уже зникне а вдалині на дорозі з`явився перехожий. Старий підійшов до нього і простягнув руку. Цей перехожий відвернувся з суворим виглядом і не дав нічого.

Але за ним йшов інший - і той подав старому малу милостиню. І старий купив собі на дані гроші хліба. І солодкий здався йому випрошений шматок, і не було сорому у нього на серці, а навпаки: його осінила тиха радість.

Тургенєв І.С. Повне зібрання творів і листів у тридцяти томах. Т. 10.