По весні у дворі з`явилася кішка. Красива, доглянута, чистенька. Може бути хтось викинув або втекла. Моя мама годувала її і багато сусідів теж стали підгодовувати. Ми навіть їй кличку далі- Мурка)
Незабаром вона завагітніла. Всі до неї дуже звикли. Вона щодня приходила до нашого під`їзду, знала, що ми їсти винесемо. Потім якось пропала на кілька днів і не приходила. Ми подумали, що окотилась. Потім якось приходила кілька разів (вже без пузика), а незабаром і зовсім пропала ...
Ніхто кошенят не бачив. Ми думали, що вони могли не вижити, т.к.ночі були в цей період прохолодні. Але як виявилося випадковості не випадкові!
Наша сусідка 4 роки не ходила до свого підвалу і тут їй щось там знадобилося. Відкриває підвал, а там три маленькі кошеня сидять. Підвал був весь забитий речами і до них не можна було підібратися.
Мій тато витягнув їх від туди. Їм вже десь місяць був або півтора. Були чисті, вже самі хлебтали молоко. Мурка привчила)
Ну і з цього дня ці красені стали жити у нас. Моя мама була все життя проти кішок в будинку, а ми з братом все життя мріяли про них! Думаю, що і говорити не варто скільки радості було!
Як виявилося, все три кішечки. Зараз їм вже 7 місяців і ми просто шалено їх любимо, а вони нас. Навіть мама настільки їх полюбила, що не розлучається з ними.
Мурка так і не повернулася ... Вони 5 днів сиділи голодні в підвалі ...
Всі дивуються, чому ми не роздаємо їх. Ми звичайно спочатку давали оголошення, але коли одна жінка все ж погодилася взяти одну з них, то мама проплакала весь день. І тут ми зрозуміли, що дуже прикипіли до них всією душею! Наших засранок нікому вже не віддамо!